Самовдосконалення в умовах інклюзії

УДК 37.041

                                                                                                       Павлюх В.В.

ВИКОРИСТАННЯ ІДЕЙ ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО ЩОДО ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ

Анотація: У статті розглянуто прикладні аспекти організації самовдосконалення як чиннику розвитку професійної ідентичності практичного психолога в умовах інклюзії в парадигмі ідей В. Сухомлинського.

Ключові слова: самовдосконалення, інклюзія, програма самовдосконалення.

Annotation: У article is considered the applied aspects of organization of self-perfection as to the factor of development of professional identity of practical psychologist in the conditions of inclusion in the paradigm of ideas of V. Sukhomlinsky

Key words: self-improvement, inclusion, a program of self-improvement

Вступ. Трансформаційні процеси, що відбуваються у сучасному суспільстві спрямовані на реалізацію гуманістичної парадигми освіти.  Відповідно до особистісно зорієнтованого, компетентнісного та системного підходів базовим є положення про дитину як найвищу цінність. Постулат про неповторність кожної дитини є одним із основних у системі поглядів В.О.Сухомлинського, який наголошував: «Людська індивідуальність дитини неповторна…У кожної людини є задатки, обдаровання, талант до певного виду або кількох видів (галузей) діяльності…Поважати в кожному учневі людину, виявляти до нього гуманне ставлення – це, насамперед, розкрити в ньому таку людську неповторність» [ Т.5 — С.88].

 Одним із шляхів реалізації гуманістичної парадигми освіти є запровадження інклюзивного навчання. Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей [6, с. 23]. Зважаючи на це виникає потреба у висококваліфікованих фахівцях, які здатні пізнавати внутрішній світ особистості, оптимально вирішувати професійні завдання в сучасному освітньому просторі, швидко адаптуватись до змін.

Успішне розв'язання цих завдань вимагає від фахівців вибору стратегії неперервної освіти впродовж життя для вдосконалення теоретичних, прикладних та особистісних аспектів професійної діяльності. Тому визначальним на сучасному етапі є професійне самовдосконалення, як процес швидкого реагування на освітні зміни.

Проблема самовдосконалення знайшла своє відображення у класичній педагогічній спадщині (Я.А. Коменський, Й.Г. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський), зарубіжній педагогічній науці (І.Г. Герде, В. Оконь та ін.) та вітчизняній науковій думці (В.К. Буряк, В.А. Козаков та ін.). Взаємозв'язкок післядипломного навчання та професійного самовдосконалення у системі підвищення кваліфікації практичного психолога висвітлений В.Г.Панком, Н.І. Пов’якель, Д.Д. Романовською, Т.В. Сак, С.І. Собковою, Т.Титаренко, Н.В. Чепелєвою та ін.

Питання професійного самовдосконалення в умовах запровадження інклюзії є практично не розробленим і потребує комплексного підходу, що враховував би відповідність сучасним освітнім тенденціям та сприяв підвищенню професійного зростання.

Мета статті полягає в аналізі ідей Василя Сухомлинського в контексті професійного самовдосконалення практичного психолога в умовах інклюзії.

Виклад основного матеріалу. Запровадження альтернативних форм навчання дітей з особливими потребами потребує швидкого реагування педагогів на освітні зміни, тому важливого значення набуває організація самоосвітньої діяльності. В.О. Сухомлинський у своїй праці «Сто порад учителеві» наголошував: «Удосконалення педагогічної майстерності – це передусім самоосвіта, особисті ваші зусилля, спрямовані на підвищення власної культури праці і, в першу чергу, культури мислення» [].

У наукових джерелах представлено цілий ряд визначень процесу самовдосконалення. Ми розуміємо самовдосконалення як процес усвідомленого, спрямованого самою особистістю розвитку, в якому в суб’єктивних цілях та інтересах цілеспрямовано формуються і розвиваються її якості і здібності [6]. Підтримуючи ідею В. Сухомлинського про постійне професійне зростання, ми окреслюємо професійне самовдосконалення як «самодетермінований рух фахівця від «Я-реального» до «Я-ідеального», що дорівнює «Я-сформоване»[].

Професійне самовдосконалення практичного психолога в умовах інклюзії забезпечується комплексом заходів, що включають, з однієї сторони, особистісну парадигму (мотиваційну, емоційно-вольову, когнітивну, організаційну, гностичну тощо); а з іншої – систему методичної роботи, що забезпечує навчальний заклад, районний (міський) методичний кабінет (центр), заклади післядипломної освіти, наукові установи, підрозділи Міністерства освіти і науки України.

Спланувати роботу щодо професійного зростання практичному психологу доцільно в довільній формі, розробивши індивідуальну програму професійного самовдосконалення, ґрунтуючись на постулатах компетентнісної парадигми. Така програма повинна інтегрувати всі напрями діяльності практичного психолога: діагностичний, просвітницький, корекційної -розвивальний, профілактичний та консультативний.

Практичний психолог в інклюзивному середовищі формує психологічну готовність учасників навчально-виховного процесу (учнів, батьків, педагогічного колективу) до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.

Під час вивчення психічного розвитку дитини психолог виявляє чинники, які зумовлюють труднощі пізнавальної діяльності, спілкування та соціальної адаптації, а також ті резерви, які можна використовувати у корекційно-розвитковій роботі.

Важливим напрямом роботи практичного психолога в умовах інклюзії є своєчасно та комплексно проведена діагностика. Алгоритм роботи практичного психолога в умовах інклюзії визначено в нормативних  документах [].

Вважаємо за необхідне зазначити, що успішність навчання дитини в умовах інклюзії залежить від ранньої діагностики та вчасно наданої відповідної допомоги фахівцями. У цьому аспекті також великого значення набуває просвітницька, профілактична на консультативна робота практичного психолога з учасниками навчально-виховного процесу.

Психологічний супровід включає проведення тренінгових занять, лекторіїв, семінарів, консиліумів, виступів тощо, зміст яких спрямований на подолання упередженого ставлення до дітей з особливими потребами, руйнування міфів і стереотипів, стигматизації та дискримінації.

На нашу думку, ефективною є орієнтація на трифакторну парадигму освіти, що включає науково-теоретичну, дидактико-методичну підготовку, вдосконалення особистісних якостей, необхідних для здійснення  професійної діяльності в умовах інклюзії.

         Науково-теоретичний блок самовдосконалення практичного психолога в умовах інклюзії повинен включати комплекс теоретичних засад інклюзивного навчання, сучасних досліджень організації навчально-виховного процесу учнів з особливими потребами, особливостей навчально-виховного процесу учнів різних нозології та ін. Враховуючи постулат випереджального характеру освіти [3, с.6], практичний психолог передбачає комплекс заходів (ознайомлення з літературою, вивчення досвіду роботи всіх учасників в умовах інклюзії, участь у роботі конференцій та семінарів щодо обміну досвідом роботи фахівців в умовах інклюзії та ін.)

         Дидактико-методична підготовка орієнтована на адаптації та модифікації навчального матеріалу, застосування адекватних для дитини форм і методів навчання і виховання, складання індивідуальних планів згідно зони найближчого розвитку дитини тощо. У цьому аспекті психологічний супровід повинен бути спрямований на розробку корекційно-розвиткових програм для учнів різних нозологій з урахуванням потенційних можливостей та фізичних обмежень, участь у роботі методичних об’єднань, відвідування майстер-класів провідних фахівців, застосування інформаційно-комунікаційних технологій для учнів з особливими потребами, зокрема, застосування спеціальних навчально-методичних комплексів та програм для учнів різних порушень. Основна мета – ознайомлення з адекватними психолого-педагогічними впливами в умовах інклюзії.

         Особистісний блок орієнтований на вдосконалення особистісних якостей, що включає сукупність організаційних, гностичних, мотиваційних, морально-вольових, управлінських, когнітивних та комунікативних чинників,  необхідних для застосування адекватних технологій для учнів певних нозологій, налагодження конструктивної взаємодії в умовах інклюзії. Даний аспект включає колективну та індивідуальну роботу практичного психолога: розробку індивідуальних програм розвитку, адаптацію методичних та тестових матеріалів, проведення ділових ігор та тренінгів для педагогів та батьків, проведення методичних декад та тижнів, написання статей, методичних посібників, розробку дидактичних матеріалів до певних тем та розділів та ін.

         Для ефективності процесу самовдосконалення практичному психологу доцільно розмежувати роботу по блоках на певні етапи, орієнтуючись на метод проектів. Перший етап – підготовчий, включає моніторинг рівня готовності практичного психолога до організації роботи в умовах інклюзії, моніторинг потреб вчителів та планування роботи щодо самовдосконалення у відповідності до інклюзивної парадигми. Другий етап – технологічний, включає ознайомлення з першоджерелами, літературою, організацію колективної та індивідуальної роботи відповідно до плану, що орієнтований на взаємодію всіх ланок супроводу дитини в умовах інклюзії. Третій етап – підсумковий, включає моніторинг самоосвітньої діяльності, аналіз психолого-педагогічного супроводу всіх учасників в умовах інклюзії та прогностику на майбутнє.

В.О. Сухомлинський наголошував: «Самоосвіта – це не механічне поповнення знань, не замкнутість і відірваність від людей, а живі людські взаємовідносини... Сутність їх повинна полягати в обміні знаннями, вміннями» []. Результатом професійного самовдосконалення є зміни, що відбуваються в особистості практичного психолога завдяки реалізованим самовпливам та моніторинг супроводу навчально-виховного процесу в умовах інклюзії. Таким чином, організація самоосвітньої роботи відповідно до зазначених напрямів дає можливість спрогнозувати основні напрями самовдосконалення та проаналізувати динаміку професійного зростання.

Висновки. Самовдосконалення – це свідома робота педагога з розвитку своєї особистості як професіонала, що передбачає адаптацію власних індивідуальних особливостей до вимог педагогічної діяльності, постійне підвищення професійної компетентності і розвиток соціально-моральних якостей. В умовах інклюзії це безперервний процес вдосконалення теоретичних і прикладних аспектів професійної діяльності з метою якісного психологічного супроводу всіх учасників навчально-виховного процесу та прогнозування перспектив розвитку особистості дитини з особливими потребами.

Список використаних джерел:

1.          Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1060-12

2.          Лосєва Н.М. Самовдосконалення викладача : навч.-метод. посіб. / Н.М. Лосєва. – Донецьк : ДонНУ, 2004. – 300 с.

3.          Національна стратегія розвитку системи освіти в Україні на період до 2021 року : [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pon.org.ua/novyny/24-nacionalna-strategi.html

4.          Науково-методичні засади діяльності психологічної служби: навчально-методичний посібник/ в 2 т: - Т.1 / [за ред. В. Г. Панка, І. І. Цушко]. – К. : Ніка-Центр, 2005. – 328 с.

5.          Психологическое и социальное сопровождение больных детей и инвалидов: учеб. пособие / [под ред. С. М. Безух, С. С. Лебедевой]. – СПб. : Речь, 2006. – 112 с.

6.          Психологічний та соціально-педагогічний супровід навчання і виховання «особливої дитини» у школі: метод. посібник / за ред. Д. Д. Романовської, С. І. Собкової. – Чернівці : Технодрук, 2009. – 196 с.

7.          Романовська Д. Д. Психологічний супровід процесу інтеграції у суспільство дітей з особливими потребами / Д. Д. Романовська // Психологічний та соціально-педагогічний супровід навчання і виховання «особливої дитини» у школі: метод. посібник / за ред. Д. Д. Романовської, С. І. Собкової. – Чернівці: Технодрук, 2009. – С. 104-109.